Уважаемые поэты!
Молодежный журнал «СТЕНА» разработал раскраску для детей сирот и победителей всеукраинского конкурса рисунков. Мы разошлем ее по всем детским домам Украины. Раскраска называется «МОТОРНА МАЛЮВАЛКА» 
и предназначена для детей от 2 до 5 лет. Ниже подается сказка про Малювалку, для того чтоб вы поняли характер главного героя. А теперь просьба – уважаемые поэты, придумайте, пожалуйста, песенку Моторной Малювалки, :yus: и, если можно – на украинском языке. Заранее благодарны.
Журнал «Стена»
МОТОРНА МАЛЮВАЛКА
У діда Василя була пасіка за містом - не велика й не мала, а так, вуликів на десять. Мед бджілки робили просто чудовий і з радістю ділилися ним з дідом. Дід Василь любив свою пасіку і знав кожну бджілку по імені. Зимою, коли приходили морози дід із своїм племінником Вітьком накривали вулики теплими ковдрами і подушками, що турботливо передавала маленька господиня на ім’я Ела. Після холодної зими приходила весна, розквітали на галявинах квіти і рій бджіл дружньо приймався за роботу аби віддячити діду Василю за його турботу. Цілий день, не покладаючи маленьких лапок працювали бджілки, лінивих серед них не було.
Для найменших бджілок наставала пора навчання. Вчитель збирав малюків і перелітаючи з квітки на квітку, з листочка на листочок розповідав їм про процес виготовлення меду. І лише одна маленька бджілка не хотіла вчитися збирати мед, вона заглядала у кожну квітку у пошуках пилку для виготовлення не меду, а фарби для малювання. З ранку до вечора пропадало бджоленятко десь у лісі, відшукуючи поверхні для малювання. Ось з’явилась чудова квітка на гладкій корі берези, ось маленький художник щось намалював на доріжці, ось на листочку лопуха з’явилась маленька дівчинка, яку бачила бджілка у останній приїзд діда Василя, це була його онука…
Батьки вважали, що з маленької бджілки нічого путнього не виросте, максимум трутень, а маленька художниця не звертала уваги на пророцтва і продовжувала уважно вдивлятися у навколишній світ, захоплюватися його неперевершеною красою. Вона мріяла навчитися зберігати назавжди цю красу у малюнках, які довгими зимовими вечорами будуть зігрівати своїм теплом і красою її рідних і друзів. Її вміння допоможе і вчителю, адже навчання можна буде почати ще зимою. «Я намалюю квіти, пилок, процес виготовлення меду» – думало бджоленятко, швидко вимальовуючи на піску дивні картини.
Одного чудового літнього дня приїхав на пасіку дід Василь, переодягаючись у костюм пасічника він випадково витряс із кишені маленький шматочок паперу і олівець. Тяжко нагинаючись за олівцем він побачив дещо несподіване і дивне: на маленькому листочку сиділа його улюблена бджілка і швидко малювала, ось засвітило яскравими променями сонце, з’являлися дивовижні квіти і дерева, і серед усього цього раю раптово посміхнулося життєрадісне обличчя діда, окутаного роєм бджіл… Багато на світі бачив дід Василь чудес, але це чудо було найдивовижніше. Дід обережно підняв клаптик паперу із маленькою художницею і тихо прошепотів: «Ти справжня МОТОРНА МАЛЮВАЛКА». Бджілка радісно злетіла і з криком облетіла вулики: «Я справжня Моторна Малювалка», так її з того часу і називають бджілки і дід Василь.
Моторна Малювалка, щоб віддячити діду, розмалювала чудовими квітами вулики, перетворивши пасіку на справжнісіньку казку, зробила багато гарних розмальовок для його онуків, а дід Василь частенько заїжджає тепер на пасіку привозячи для Малювалки маленькі клаптики паперу, які він нарізає сам, аби його улюблена художниця малювала свої чудові картини.